Крок України до дозволу подвійного громадянства: що варто знати іноземцям

Вступ: Історичний поворот у політиці громадянства України

Протягом десятиліть Україна дотримувалась суворого принципу єдиного громадянства, фактично забороняючи подвійне громадянство. Багато потенційних іммігрантів цікавилися: чи дозволяє Україна подвійне громадянство? Дотепер відповідь здебільшого була «ні», адже нові громадяни України повинні були офіційно відмовитися від попереднього громадянства. Однак тепер усе змінюється.

Наприкінці 2024 року Верховна Рада України ухвалила у першому читанні історичний законопроєкт, який дозволяє подвійне або множинне громадянство за певних умов. Вищі посадовці підтверджують, що фінальну версію закону про подвійне громадянство в Україні буде готово до кінця 2025 року.

Ця реформа, ініційована Президентом Володимиром Зеленським, є справжнім проривом для іноземців, зацікавлених в імміграції до України, а також для мільйонів українців у діаспорі. Вона має на меті оновити застарілу систему та узгодити її із сучасною міжнародною практикою, водночас забезпечуючи національну безпеку під час війни.

Що пропонує законопроєкт: ключові зміни

Правовий статус множинного громадянства в новому законі

Чинний закон «Про громадянство України» передбачає, що особи, які набувають інше громадянство, юридично все одно вважаються лише громадянами України (відповідно до Конституції, яка закріплює принцип «єдиного громадянства»). На практиці багато українців мають другий паспорт, але це перебуває у правовій «сірій зоні».

Новий законопроєкт прямо визнає поняття «множинного громадянства» — як одночасної належності особи до двох або більше держав.

Дозволені підстави для подвійного громадянства

Закон встановлює чіткі випадки, коли подвійне або множинне громадянство буде дозволено:

Народження: подвійне громадянство від самого початку

Народження: Дитина, яка набуває українське громадянство при народженні і водночас — громадянство іншої держави (наприклад, за походженням чи місцем народження), зможе законно мати обидва. Це звільнить родини від необхідності вибирати одне громадянство для новонародженого.

Усиновлення: збереження українського коріння

Усиновлення: Якщо українська дитина буде усиновлена іноземними батьками, вона може набути громадянство прийомних батьків, не втрачаючи українського громадянства.

Автоматичне громадянство через шлюб

Шлюб: Якщо громадянин України автоматично набуває громадянства іншої країни через шлюб з іноземцем (як це передбачено законодавством тієї держави), Україна визнає такий подвійний статус. Важливо: це стосується лише автоматичного набуття; якщо громадянство потрібно оформляти за заявою, ситуація може бути іншою (див. далі розділ про «добровільне» набуття).

Автоматичне іноземне громадянство за законом

Автоматичне набуття іноземного громадянства: Коли дорослий українець визнається іноземною державою її громадянином за законом (без подання заяви), і не має офіційного документа про набуття, Україна дозволяє таке подвійне громадянство. Це може стосуватися, наприклад, етнічного чи діаспорного громадянства, яке надається широкому колу осіб без індивідуального клопотання.

Спрощена натуралізація для громадян дружніх країн

Особливий перелік дружніх країн (для іноземців): Законопроєкт запроваджує спрощену процедуру набуття громадянства для іноземців із певних країн, які визначатиме Кабінет Міністрів України. Іноземці з цих держав зможуть стати громадянами України без обов’язкової відмови від попереднього громадянства. Вони подаватимуть спеціальну декларацію, в якій визнають себе громадянами України у правовідносинах з Україною. Інакше кажучи, вони погоджуються, що в межах України їх вважатимуть виключно громадянами України. Але на відміну від попередніх норм, їм не доведеться відмовлятися від свого першого паспорта.

Очікується, що до списку увійдуть більшість країн ЄС, Велика Британія, Канада, США, Австралія, Японія, Ізраїль та інші держави, які є союзниками України або в яких проживає велика кількість українців. За словами офіційних осіб, у списку буде близько 30–40 країн. Зрозуміло, що Росія та її союзники до нього не потраплять.

Збереження громадянства України для емігрантів

Особливий перелік дружніх країн (для громадян України): Відповідно, громадяни України зможуть набувати громадянства цих самих дружніх держав, не втрачаючи при цьому українського громадянства. Тобто, якщо українець вирішить натуралізуватися (або іншим чином отримати громадянство) в одній із країн зі схваленого списку, він зможе офіційно мати кілька громадянств.

Це положення особливо важливе для мільйонів українських біженців та емігрантів, які будують нове життя за кордоном: їм більше не доведеться робити болісний вибір — відмовлятися від українського громадянства, щоб залишитися за кордоном. Як зазначив президент Зеленський, дозвіл на множинне громадянство «допоможе вирішити проблеми тих українців, які виїхали за кордон і будують нове життя там», дозволивши зберегти зв’язок із Батьківщиною.

Червоні лінії безпеки та обмеження щодо країн-ворогів

Водночас законопроєкт чітко визначає «червоні лінії» для захисту національної безпеки. Він прямо забороняє множинне громадянство, якщо однією з країн є Російська Федерація або держава, яка не визнає територіальної цілісності України. На практиці це означає:

• Іноземний громадянин, який має паспорт Росії (або країни-союзника Росії), не зможе отримати українське громадянство за новим спрощеним порядком. Ймовірно, він залишатиметься під дією старих правил, які вимагають відмови від іншого громадянства, або взагалі не зможе натуралізуватися.

• Громадянин України, який добровільно отримає громадянство Росії, буде вважатися таким, що добровільно набув громадянство держави-агресора, що стане підставою для позбавлення українського громадянства.

Це також стосується випадків, коли українець набуває громадянства будь-якої іншої держави не зі списку дружніх країн з власної ініціативи. Це — нова підстава для припинення громадянства, яка має на меті запобігти конфлікту лояльності до ворожих держав.

У подальших розділах буде докладніше розглянуто, що саме вважається «добровільним» набуттям, а також побоювання щодо жителів окупованих територій.

Захист від втрати громадянства у випадках дозволеного множинного громадянства

Важливим є те, що у випадках множинного громадянства, які дозволені законопроєктом (народження, усиновлення, шлюб, автоматичне громадянство, громадянство дружньої країни), особа не вважається такою, що порушує закон або добровільно відмовляється від українського громадянства.

Інакше кажучи, якщо особа відповідає хоча б одній із дозволених підстав для множинного громадянства, Україна не буде її карати або позбавляти громадянства за наявність кількох паспортів.

Це — важливий сигнал для української діаспори та іноземців: легальне множинне громадянство більше не є підставою для санкцій чи втрати статусу громадянина України.

Рівне ставлення до осіб із подвійним громадянством в Україні

Закон також підтверджує чинний принцип: у межах України особа з подвійним громадянством вважається лише громадянином України.

Це означає, що жодна особа не зможе скористатися своїм іншим паспортом для уникнення обов’язків (наприклад, військової служби, сплати податків, відповідальності за правопорушення тощо). Подібну норму має, наприклад, Польща: особа з польським і іншим громадянством має повні права та обов’язки як громадянин Польщі.

Україна рухається тим самим шляхом: незалежно від того, як саме було отримано громадянство, усі громадяни мають рівні права і обов’язки, що має зняти побоювання, що особи з подвійним громадянством будуть громадянами «другого сорту» або, навпаки, матимуть необґрунтовані привілеї.

Ближчий погляд: спрощене громадянство для союзників і діаспори

Спрощена процедура набуття громадянства для громадян дружніх країн

Одним із найважливіших нововведень для потенційних іммігрантів є спрощена процедура натуралізації для громадян визначених «дружніх» країн. За чинними правилами, іноземець повинен пройти суворі вимоги і, найголовніше, відмовитися від попереднього громадянства (або принаймні офіційно зобов’язатися це зробити), щоб отримати український паспорт. Саме ця вимога відмови часто зупиняла багатьох кваліфікованих кандидатів.

Законопроєкт скасовує цю вимогу для громадян певних країн. Якщо ви з країни, яка входить до затвердженого Кабінетом Міністрів списку, ви зможете подати заяву на громадянство України, підписавши спеціальну декларацію — без необхідності відмовлятися від свого першого паспорта.

Послаблення вимог до інтеграції

Ще одне суттєве нововведення — послаблення вимог щодо мови та знань про країну. Зазвичай заявники повинні складати іспити з української мови та знань Конституції чи історії. За новим законом, особи, які користуються спрощеним порядком, не зобов’язані одразу доводити знання української мови чи історії.

Натомість вони просто підписують зобов’язання вивчити українську мову та ознайомитися з основами законодавства і історії протягом трьох років після отримання громадянства.

Ця поступка знижує бар’єр для початкової інтеграції і робить Україну доступнішою для світових талантів та членів української діаспори, які ще не вивчили українську.

(Для порівняння: багато західних країн також скасовують або послаблюють вимоги для спеціальних категорій іммігрантів. Україна, схоже, йде тим самим шляхом, коли йдеться про тих, кого вона вважає бажаними.)

Хто зможе скористатися спрощеним шляхом?

Хто саме зможе претендувати на це спрощене набуття українського громадянства?

Хоча точний перелік країн ще не затверджено (його має розробити Кабмін і погодити Верховна Рада), офіційні особи вже дали чіткі сигнали. Імовірно, до переліку увійдуть:

• майже всі країни Європейського Союзу (сусіди та партнери України);
• ключові позаєвропейські союзники: Велика Британія, Канада, Японія, Австралія, Нова Зеландія тощо;
• Ізраїль, де проживає значна українсько-єврейська громада;
• США та інші країни з великою українською еміграцією (наприклад, Бразилія чи Аргентина — історичні країни еміграції, хоча основна увага зосереджена на Північній Америці);
• держави, в які масово виїхали українці після початку війни — передусім країни ЄС.

Україна прагне наблизити свої закони до західних стандартів, дозволивши подвійне громадянство з дружніми державами. Очікується, що більшість країн ЄС та інші союзники увійдуть до переліку тих, чиї громадяни зможуть отримати українське громадянство без втрати першого.

Росія та її союзники будуть виключені

Навпаки, Росія та держави, що підтримують її, будуть категорично виключені з можливості скористатися новими правилами.

Насправді, не лише громадяни Росії не зможуть скористатися спрощеною процедурою подвійного громадянства — закон передбачає ще жорсткіші заходи:

• Якщо українець добровільно отримає громадянство Росії (наприклад, самостійно подасть заявку на російський паспорт), це стане підставою для позбавлення українського громадянства.

• Перелік заборонених держав включає не лише Росію, а й країни, які підтримують агресію проти України — зокрема ті, що голосували разом із РФ проти резолюцій ООН, які визнають суверенітет України. Серед них: Білорусь, Сирія, Північна Корея та інші.

Таким чином, Україна проводить чітку лінію: подвійне громадянство — це привілей для партнерів, а не для ворогів. Це важливий сигнал про те, що відкритість держави має межі, визначені безпековими інтересами.

Спеціальний шлях до громадянства для іноземних захисників України

Законопроєкт також передбачає спрощене надання громадянства (з правом на подвійне) іноземцям, які служили на захист України, незалежно від їхньої національності.

З 2021 року вже діяла спрощена процедура для іноземних добровольців, які воювали у ЗСУ чи Нацгвардії, але вона вимагала відмови від попереднього громадянства.

Новий закон скасовує цю вимогу. Тепер іноземні військовослужбовці, які воювали за Україну, а також їхні подружжя та діти зможуть отримати український паспорт і при цьому зберегти свій оригінальний.

Це — визнання їхнього внеску в безпеку України і крок до того, щоб зробити Україну для них другим домом.

Відповіді на застереження: національна безпека, «онлайн-громадяни» і окуповані території

Страх перед «онлайн-нацією» та розмиванням виборчого корпусу

Пропозиція запровадити подвійне громадянство в Україні викликала активні дебати. Критики — від правозахисників до опозиційних політиків — висловлюють низку побоювань. Нижче розглянемо ці занепокоєння та аргументи авторів законопроєкту у відповідь.

Проблема «онлайн-нації»: Деякі опозиційні політики, зокрема Юлія Тимошенко та Ірина Геращенко, стверджують, що Україна може створити «онлайн-народ» — нових громадян із сумнівним зв’язком із державою, які отримуватимуть громадянство дистанційно і впливатимуть на вибори, не ступивши на українську землю. Їх непокоїть, що іноземці зможуть просто «подати онлайн-декларацію» і отримати український паспорт, після чого — право голосу, право на володіння землею та соціальні виплати.

Загроза національній безпеці? На думку критиків, це може призвести до розширення електорату людьми без реального зв’язку з Україною. Деякі називають це лазівкою, через яку іноземні інвестори зможуть «скупити» українську землю (оскільки за чинним законодавством лише громадяни України можуть володіти сільськогосподарською землею).

Відповідь авторів законопроєкту:

Ці побоювання ґрунтуються на найгіршому сценарії, який, на думку уряду, не реалізується.

• По-перше, коло іноземців, які можуть скористатися спрощеним порядком, обмежене перевіреними «дружніми» державами. Це не відкритий доступ для будь-кого з інтернету.
• По-друге, навіть у разі онлайн-подання декларації, особа проходитиме перевірку особистості та безпеки, а самі заявки оброблятимуться через консульства чи офіційні урядові портали — це не «паспорт в один клік».
• Якщо виникне потреба, уряд може впровадити додаткові вимоги — наприклад, мінімальний зв’язок із Україною, обов’язкову присутність або перевірку підстав.
• Що стосується прав на землю та виборів — закон дійсно гарантує рівні права для всіх громадян, включно з тими, хто має подвійне громадянство. Але уряд не вважає це загрозою — навпаки, це спосіб залучити діаспору до участі в житті держави.

Наприклад, у Польщі подвійні громадяни мають однакові обов’язки та права, і не можуть використовувати другий паспорт для уникнення законів — Україна запроваджує аналогічну модель.

Щодо землі: навіть зараз іноземці не можуть купувати землю, а громадяни України — можуть. Якщо іноземець стає громадянином України, він уже не є «іноземцем» за законом. Крім того, продаж землі іноземцям залишається заблокованим до проведення всеукраїнського референдуму.

Тож страхи щодо «онлайн-нації» — перебільшені, а реальні ризики можна буде врегулювати підзаконними актами.

Чи не суперечить подвійне громадянство Конституції України?

Проблема конституційності: Деякі юристи вважають, що дозволити множинне громадянство — означає порушити Конституцію України, адже стаття 4 проголошує: «В Україні існує єдине громадянство». Цю норму вони тлумачать як пряму заборону подвійного громадянства. Один із провідних критиків, колишній урядовець Ігор Колюшко, наполягає: без внесення змін до Конституції впровадження подвійного громадянства звичайним законом є неконституційним.

Оскільки змінювати Конституцію в умовах воєнного стану неможливо, критики застерігають: прийняття цього закону саме зараз може створити юридичну невизначеність. Крім того, вони попереджають, що положення про заборону подвійного громадянства з громадянами Росії може бути оскаржене в міжнародних судах як дискримінаційне. Наприклад, якщо російський громадянин одружений з українцем і хоче отримати подвійне громадянство, але не має такої можливості — він може звернутися до ЄСПЛ, стверджуючи про нерівне ставлення.

Відповідь розробників законопроєкту:

Автори реформи не погоджуються з таким жорстким тлумаченням Конституції. Вони звертають увагу, що та сама стаття 4 після слів «єдине громадянство» містить уточнення: «підстави набуття і припинення громадянства визначаються законом». Тобто сам парламент має право встановлювати, коли громадянство можна набувати чи втрачати — у тому числі в межах множинного громадянства.

На практиці Україна вже зараз не карає за наявність другого паспорта, а просто ігнорує його. Новий закон лише легалізує цю фактичну ситуацію, вводить прозорі правила і захисні механізми. Запит на офіційне тлумачення статті 4 було подано до Конституційного Суду ще у 2021 році, але рішення досі не винесено.

Крім того, багато демократичних країн у своїх конституціях також декларують «єдине громадянство» (наприклад, у значенні «державне, а не регіональне»), але при цьому дозволяють множинне громадянство за законом.

Україна також є учасником Європейської конвенції про громадянство (ратифікована у 2006 році), яка дозволяє кожній державі самостійно вирішувати, чи визнавати подвійне громадянство.

Що стосується обмежень для росіян: це жорсткий, але обґрунтований захід в умовах збройної агресії, яка триває. У світовій практиці існують прецеденти, коли демократичні держави (наприклад, Ізраїль) позбавляли громадянства за набуття громадянства ворожої держави. Тож українська модель — не виняткова.

Перед остаточним ухваленням закон буде передано до Конституційного Суду для експертизи. За словами депутатів, вони готові до юридичного коригування формулювань, щоб зміцнити закон проти можливих оскаржень.

Російські паспорти на окупованих територіях: добровільні чи примусові?

Проблема окупованих територій і «добровільного» набуття громадянства РФ: Один із найчутливіших аспектів — це те, як закон трактує набуття російського громадянства громадянами України, які проживають в окупованому Криму чи частинах Донбасу. Правозахисні організації, зокрема ZMINA та Українська Гельсінська спілка з прав людини, попереджають: російські паспорти часто надавалися під тиском, а не добровільно.

У реальності, в умовах окупації без російського паспорта складно вижити — людині можуть відмовити у працевлаштуванні, медичній допомозі, пенсії, дитячих виплатах, а іноді — просто залякати чи змусити. Формально процес виглядає «добровільним» (є заява, підпис, присяга), але фактично — це вимушений крок задля виживання.

Тому правозахисники застерігають: якщо новий закон технічно вважатиме це «добровільним набуттям» громадянства РФ, то це може спричинити масову втрату українського громадянства серед жертв окупації. Це буде неприпустиме покарання для тих, хто опинився в пастці.

Альона Луньова, директорка з адвокації ZMINA, наголошує: сам факт життя в окупації — це вже примус, тому будь-які паспорти, отримані там, не можуть вважатися вільним вибором.

Відповідь законодавців:

Автори законопроєкту врахували цю проблему і включили важливі винятки.

У тексті закону сказано, що «добровільне набуття» іноземного громадянства не охоплює випадки примусу. Зокрема, він посилається на закон про окуповані території, у якому вказано, що російські паспорти, отримані під тиском, не визнаються Україною, якщо були набуті «в примусовий спосіб».

Більше того, законопроєкт чітко зазначає, що втрата громадянства України не застосовується, якщо ситуація підпадає під частину 6 закону про окуповані території, яка описує умови примусу.

Інакше кажучи: якщо мешканець Криму взяв російський паспорт для виживання, це не буде вважатися добровільним актом, і держава не позбавлятиме його українського громадянства.

Також в тексті закону враховано ще одну категорію — осіб, яких Росія незаконно депортувала або примусово вивезла. Якщо їм автоматично надали громадянство РФ — це теж не вважається добровільним.

Ці винятки — надзвичайно важливі. За оцінками правозахисників, у перші роки після анексії Криму до 1,7 мільйона людей отримали російські паспорти — і значна частина з них зробила це не з ідейних міркувань, а через страх або тиск.

Закон у фінальній версії повинен ще чіткіше сформулювати ці норми, можливо — створити механізм оскарження рішення про втрату громадянства, щоб особа могла довести, що діяла під примусом.

Головна ідея уряду — не покарати жертв окупації, а запобігти зловживанням подвійним громадянством зі сторони справжніх колаборантів.

Чи завадить подвійне громадянство поверненню українців?

Прихильники вважають, що це зберігає зв’язок та ідентичність

У цьому питанні точиться парадоксальна дискусія. Уряд України стверджує, що дозвіл на подвійне громадянство підтримає зв’язок з емігрантами та біженцями, а отже — підвищить шанси на їхнє повернення. Логіка така: якщо люди, які втекли від війни, зможуть здобути громадянство нової країни для стабільності, роботи й захисту, але не втрачаючи українського паспорта, то вони зберігатимуть юридичний і психологічний зв’язок із Україною. Це дозволить їм голосувати, інвестувати, зберігати нерухомість і, зрештою, повернутися.

Всесвітній Конґрес Українців, який представляє понад 20 мільйонів людей українського походження у світі, активно підтримує цю позицію. Він наголошує, що дозвіл на множинне громадянство зменшує асиміляцію, зміцнює українську ідентичність у світі та допоможе діаспорі зберегти тісні зв’язки з Батьківщиною.

Критики прогнозують зворотне: стимул до остаточного виїзду

З іншого боку, критики — зокрема пан Колюшко — вважають, що закон дасть прямий стимул не повертатися. Їхня логіка: якщо особа здобула громадянство Німеччини, Канади чи іншої країни і при цьому зберегла українське, навіщо їй повертатися? Вона матиме «про запас» український паспорт — символічно — але житиме повноцінно в іншій державі.

Таке подвійне громадянство, на думку критиків, зміцнить еміграцію, а не повернення.

Відповідь: це залежить не від закону, а від України майбутнього

Обидві сторони мають свої аргументи, і реальний ефект справді залежатиме від багатьох факторів. Але головна думка уряду — подвійне громадянство не заважає поверненню, а спрощує його. Якщо людина зберігає український паспорт, вона не повинна знову оформлювати громадянство, візи чи дозволи, щоб повернутись.

Також така особа зберігає громадянські права: може голосувати, брати участь у громадському житті, допомагати фінансово чи особисто — навіть з-за кордону.

Стратегія уряду — дуже довгострокова: об’єднати українців всередині країни й за кордоном у спільну мережу. Це підтверджує й діяльність Віцепрем’єра Олексія Чернишова, який керує Міністерством з питань реінтеграції: він розбудовує онлайн-платформи, хаби єдності та підтримки для українців за кордоном.

Ці зусилля — не альтернатива поверненню, а підтримка постійного зв’язку. Навіть якщо частина людей залишиться назавжди, подвійне громадянство дасть їм змогу лишатися частиною нації — брати участь у відновленні, поширювати українську культуру, лобіювати інтереси України за кордоном.

Нарешті, важливий факт: еміграція вже відбувається масово, навіть без дозволеного подвійного громадянства. Заборона не стримувала від'їзду — вона лише відштовхувала тих, хто хотів зберегти зв’язок з Україною. Тепер же, навпаки, є шанс цей зв’язок відновити й укріпити.

Як підхід України до подвійного громадянства виглядає у порівнянні з іншими країнами?

Запровадження Україною множинного громадянства — частина ширшої глобальної тенденції. Упродовж останніх десятиліть багато країн пом’якшили своє ставлення до подвійного громадянства, визнаючи, що в умовах глобалізації та міграції сувора модель «одна держава — один паспорт» більше не працює.

Ось як потенційна українська модель порівнюється з підходами кількох інших країн:

Польща: рівність прав для осіб з подвійним громадянством, без вимоги відмови

Польща — сусід України, яка також мала історичну недовіру до подвійної лояльності, але її приклад є показовим. Польське законодавство дозволяє подвійне громадянство. Ключове правило: особа з кількома паспортами вважається виключно польським громадянином на території Польщі.

Жодних штрафів чи втрати громадянства за другий паспорт не передбачено. Більше того, Польща не вимагає відмови від іншого громадянства при набутті польського. Втрата польського громадянства можлива лише у випадку, якщо особа добровільно звертається про його припинення.

Український законопроєкт рухається у тому ж напрямку: нові громадяни з дружніх країн не будуть зобов’язані відмовлятися від попереднього громадянства, а всередині України будуть вважатися тільки українцями.

Головна різниця — безпековий контекст: Польща не перебуває у стані війни, тому в неї немає винятків щодо «ворожих» громадянств. Україна ж змушена вживати таких заходів щодо громадянства РФ.

Німеччина: від жорстких обмежень до «революції подвійного громадянства»

Німеччина тривалий час мала дуже сувору політику: переважна більшість натуралізованих громадян повинні були відмовлятися від попереднього громадянства (окрім випадків для громадян ЄС).

Але у 2023–2024 роках уряд ФРН провів радикальну реформу, яка набула чинності в червні 2024 року:

• Німці можуть отримувати інше громадянство без втрати німецького.
• Іноземці можуть натуралізуватись у Німеччині, не відмовляючись від свого паспорта.
• Строк постійного проживання для натуралізації скорочено — з 8 до 5 років у багатьох випадках.

Це відображає нову реальність: людина може мати кілька ідентичностей, не втрачаючи лояльності.

Україна йде в тому ж напрямку — дозволяє зберігати попередній паспорт, скорочує бар’єри, особливо для української діаспори і дружніх іноземців.

Ще одна паралель: нова німецька модель дозволяє зберігати подвійне громадянство з народження — те саме передбачає український проєкт.

Відмінність: у Німеччині немає заборони на подвійне громадянство з «ворожими» країнами, тоді як в Україні така норма вимушена через воєнну ситуацію.

Ізраїль: лояльність, діаспора і винятки для країн-ворогів

Ізраїль дозволяє подвійне громадянство в багатьох випадках, особливо для євреїв, які іммігрують за Законом про повернення. Це — частина політики, спрямованої на зміцнення зв’язків з діаспорою. Люди можуть стати громадянами Ізраїлю і зберегти свої попередні паспорти.

Український підхід до своєї діаспори та біженців дуже схожий: держава хоче дати їм право повернутись або залишатися на зв’язку без відмови від нового громадянства.

Утім, Ізраїль має суворі вимоги для інших категорій натуралізації — наприклад, неєврейські іммігранти зазвичай мають відмовитися від попереднього громадянства.

Ще одна схожість — національна безпека. Ізраїль може позбавити громадянства, якщо особа отримає паспорт ворожої держави (наприклад, Ірану або Сирії). Це дуже подібне до української норми про громадянство держав-агресорів.

Таким чином, модель Ізраїлю демонструє, що можна поєднувати відкритість до діаспори з жорсткою безпековою політикою — і Україна наслідує цей підхід.

Інші західні демократії: загальноприйнята підтримка подвійного громадянства

Більшість розвинених демократій сьогодні дозволяють подвійне громадянство майже без обмежень. Наприклад:

• Канада, Велика Британія, Франція, Італія та США визнають множинне громадянство як нормальну практику. У цих країнах особа може отримати громадянство за народженням, через шлюб або натуралізацію, не втрачаючи попереднє.

• Немає вимоги відмовлятися від громадянства іншої країни. Також ці держави не позбавляють своїх громадян громадянства за те, що ті набули інший паспорт (винятки — лише у випадку терористичної діяльності або серйозної шкоди державі).

Україна наближається до цієї моделі, рухаючись від повної заборони до умовного дозволу. Запровадження множинного громадянства робить Україну привабливішою для:

• Іноземних інвесторів, професіоналів і підприємців, які хочуть працювати або жити в Україні, але не готові розлучатися зі своїм першим паспортом;
• Українців за кордоном, які зможуть отримати громадянство країни, де вони живуть, не боячись втратити українське;
• Біженців війни, які можуть легально залишатися в безпечній країні, не розриваючи зв’язок із Батьківщиною.

У глобальному плані, такий закон підвищує конкурентоспроможність України як держави, відкритої для світу. Він також підтримує євроінтеграційний курс — адже країни ЄС у переважній більшості дозволяють подвійне громадянство.

Переваги прийняття множинного громадянства для України та іммігрантів

Запроваджуючи цей закон, Україна демонструє готовність стати відкритішою, сучаснішою та більш інтегрованою у глобальний світ. Ось головні переваги реформи як для самої України, так і для тих, хто прагне зв’язати своє життя з нею:

Міцніший зв’язок із діаспорою та глобальна участь українців

Україна має одну з найбільших діаспор у світі — понад 20 мільйонів осіб українського походження живуть за межами країни. У минулому ці люди стикалися з юридичними бар’єрами: щоб отримати українське громадянство або зберегти його, вони мусили приховувати другий паспорт або відмовлятися від нього.

Тепер усе змінюється: множинне громадянство дозволить українцям діаспори — від третіх поколінь у Канаді до нещодавніх біженців у Польщі — законно і гордо бути громадянами України, не втрачаючи чинного громадянства.

Цей юридичний і символічний зв’язок може активізувати участь діаспори у житті країни — через:

• голосування на виборах,
• інвестиції,
• волонтерство,
• культурні ініціативи,
• дипломатичну підтримку за кордоном.

Всесвітній Конґрес Українців підтримав реформу, наголошуючи, що двійні громадяни повинні мати рівні права і обов’язки — це ознака довіри й визнання їхньої ролі.

Гуманітарна підтримка для біженців війни

Після повномасштабного вторгнення Росії в 2022 році близько 5 мільйонів українців виїхали за кордон. Багато хто з них розглядає або вже подав документи на отримання громадянства в країнах ЄС, Канаді чи США, аби мати доступ до медицини, роботи, освіти для дітей.

За старими правилами, отримання іноземного паспорта означало автоматичну втрату українського громадянства — навіть якщо це не застосовувалось жорстко, юридично така загроза існувала.

Новий закон знімає це питання повністю: біженці зможуть адаптуватися і інтегруватися за кордоном, не втрачаючи права залишатися громадянами України.

Це — емоційне, психологічне і правове полегшення для мільйонів людей. Вони зможуть повернутися додому, якщо умови покращаться, без складних процедур відновлення громадянства. Навіть якщо не повернуться — збереження громадянства дозволить підтримувати постійний зв’язок.

Залучення іноземного таланту і економічна вигода

Для іноземців, які розглядають Україну як місце для інвестицій, роботи або життя, дозвіл на подвійне громадянство — вагомий плюс.

Скажімо, підприємець із ЄС чи Ізраїлю може взяти українське громадянство, щоб вести бізнес, без втрати першого паспорта. Це знижує бар’єри для релокації, дозволяє користуватись перевагами обох країн.

Це також важливо для:

• іноземних військових, які захищали Україну — тепер вони можуть стати громадянами без відмови від громадянства своєї країни;
• висококваліфікованих фахівців у сфері IT, науки, освіти.

Україна надсилає сигнал: ми відкриті для талантів і вдячні тим, хто на нашому боці.

Відповідність європейським та демократичним цінностям

Реформа наближає Україну до стандартів, де громадянство — це не кара, а право, і де держава не позбавляє громадянства без надзвичайної причини.

Новий підхід визнає, що особа може належати до кількох національних спільнот одночасно. При цьому закон зобов’язує подвійних громадян виконувати всі обов’язки, як і інших громадян — зокрема сплачувати податки, служити в армії тощо.

Таким чином, це свобода, поєднана з відповідальністю. Україна заявляє: ми довіряємо своїм громадянам. А довіра — ознака зрілості суспільства.

Виклики реалізації та шлях уперед

Звісно, впровадження множинного громадянства в Україні не обійдеться без викликів. Держава має:

• оновити адміністративні системи, щоб фіксувати громадян з кількома паспортами (можливо, запровадити обов’язкове декларування іншого громадянства);
• навчити чиновників працювати з новими типами заяв і категоріями громадян;
• налагодити міжнародну співпрацю — наприклад, у питаннях подвійного оподаткування чи військової служби для подвійних громадян.

Робота з громадською думкою — ключ до успіху

Важливо буде і спілкування з громадськістю всередині країни. Частина українського суспільства досі ставиться з підозрою до подвійного громадянства, особливо через негативний досвід з «паспортизацією» на сході та в Криму.

Держава має чітко пояснити: новий закон — це не загроза, а інструмент зміцнення нації. Це крок не до «розмивання» громадянства, а до зміцнення зв’язку з тими, хто вже є українцем або хоче ним стати.

Правова перевірка та терміни прийняття

Точна дата ухвалення залежатиме і від:

• експертизи Конституційного Суду, куди закон передадуть перед другим читанням;
• воєнної ситуації, яка може вплинути на пріоритетність розгляду.

Проте уряд налаштований рішуче: віцепрем’єр Олексій Чернишов заявив, що закон буде готовий до кінця 2025 року, а робота над деталями вже активно триває — попри війну.

Висновок: до глобальної української нації

Візія інклюзивної української ідентичності

Підтримуючи законопроєкт про множинне громадянство, українські законодавці демонструють сучасне, далекоглядне бачення національної ідентичності. Реформа визнає: сила України — не лише в межах її території, а й у людях, розкиданих по всьому світу, які хочуть бути частиною її майбутнього.

Якщо закон буде прийнято, відповідь на питання «Чи дозволяє Україна подвійне громадянство?» звучатиме: «Так — у визначених випадках і на умовах, що захищають інтереси держави».

Це означатиме відмову від ізоляціоністського підходу і перехід до європейської, відкритої моделі, в якій громадянство — це не обмеження, а можливість творити разом.

Запрошення до діаспори, союзників і світового таланту

Послаблюючи обмеження, Україна розширює національну спільноту:

• Вона закликає своїх синів і дочок повертатися — фізично або символічно.
• Вона пропонує громадянство тим, хто вже проявив солідарність — через допомогу, службу чи інвестиції.
• Вона робить свій паспорт доступним для нових друзів, які хочуть приєднатися до національного проєкту.

Це також свідчення впевненості: українське громадянство — не лише обов’язок, а й цінність, якою люди хочуть володіти.

Баланс відкритості та безпеки

Безумовно, у таких змінах є ризики, і їх потрібно чітко контролювати. Держава повинна гарантувати:

• неможливість зловживань;
• захист від проникнення ворожих агентів;
• контроль за реальним зв’язком із громадянином.

Проте відмова від змін через страх — не вихід. Війна змусила Україну переглянути не лише оборону, а й уявлення про націю. Ідея «єдиного громадянства» в адміністративному сенсі більше не відповідає реаліям мобільного, глобального світу.

Запрошення до участі в українському майбутньому

Для іноземців, які хочуть іммігрувати до України, це обнадійливий сигнал: відтепер вони зможуть стати частиною українського суспільства, не відмовляючись від свого минулого.

Для українців за кордоном — від Торонто до Варшави — це означає: ви все ще належите до України, навіть якщо ваше життя склалося в іншій державі. Ви можете голосувати, володіти майном, повертатися без бар’єрів — і бути частиною української історії далі.

Глобальна українська нація ХХІ століття

На завершення: запровадження множинного громадянства — це не лише юридичне нововведення, а зміна уявлення про те, ким є українець. Вона відкриває нову главу: українець — це не лише громадянин, що проживає в Україні, а кожен, хто зберігає зв’язок, відчуває належність, і хоче будувати її майбутнє.

В умовах війни за саму ідею української державності, дозволити більшій кількості людей бути частиною цієї державності — потужний політичний і гуманітарний жест.

Як сказав віцепрем’єр Олексій Чернишов: «Ми хочемо об’єднати всіх українців — і в Україні, і за її межами — в одну націю».

У XXI столітті громадянство — це вже не гра з нульовою сумою. Любов і відданість Україні не зменшуються від того, що ти любиш ще одну країну. Іноді це — навпаки, посилює обидві.